Ім'я: Сторінка Прізвище: Фейкова

 Все думала, що мені нагадує життя останнім часом. Та ж цю картину. Десь бачила коментар, мов, чоловіки на полі намагаються врятувати врожай, незважаючи ні на що. Захотілось закричати на цю людину, ти що, не бачиш? Вони не рятують врожай,  це серпи, а не коси, ними так не користуються,  це божевілля, на фоні якого героїня пече хліб.

https://images.app.goo.gl/Z6Zm9SFDmcsi66cj6

 Можуть депортувати всіх українців, які прибули в країну за програмою U4U. Вони вирішили прям всі-всі людські закони наїбнути. Імхо, хтось забув, за що саме похєрили Содом та Гоморру. Або не знав. 

 Потім сказав, що такого не казав. І так разів зо три. Скорость охуєвающа(с) я подумати не встигаю. А ще воно анонсувало щось неймовірне на ніч, тільки я не зрозуміла, на цю чи наступну. Українці засинають - прикидається Трамп, блять. 

Не пойму,  у них нейролептики закінчились чи кокаїнума задофіга?

 Дисклеймер: тут не буде жодного Зеленського, Трампа чи Венса. 

Рубрика "про мириканське кіно", хоч і навіяне українським фейсбуком про "треба було вдіть кустюма/не треба було вдівать кустюма". І знову я про своє, про чудовий, чудовий фільм "Не дивись вгору". Двоє вчених ідуть до Білого Дому, щоб донести до влади відкриття, що на нас летить гігантський астероїд і нам майже точно пизда. 
І от старший чоловік вдягає свій найкращий костюм. Миється і голиться. Прасує сорочку. Пуцує мешти. Краватка. Бо це серйозно, бо зустрічають по одьожкє.  Навіть якщо потім проводжатимуть по уму. Що люди скажуть. Треба виглядати пристойно, інакше тебе не слухатимуть. Він зробив все, що міг, у нього не було часу і, можливо, грошей, щоб бігати у пошуках кращого костюма і підганяти його по фігурі. Його молодша колега приходить, у чім була. 
І їх обох не надто хочуть чути. Бо це не та інформація, до якої вони готові, вони не знають, що з нею робити. Але знають, як докопатись до зовнішності. Хто ці люди? Вони взагалі справжні вчені? Це його найкраща краватка? Чому у неї в носі сережка ?(Чи якось так) 
Він не вписується,  йому не зручно за себе, за свій задрипаний одяг, за ще більш задрипану колегу. 
Колега ж належить до іншого типу, іншого покоління, де зовнішність - то про смаки і самовираження, а професійні досягнення окремо, як котлети від мух. Вона взагалі не розуміє, до чого тут її одяг. У що ти вдягнена? У одяг, блін. Вона ж не гола, не в ночнушці і не в костюмі хотдога. Що ще треба? Вона могла б вдягтись краще, але то якби світ не стояв на порозі кінця, гм, світу, власне. А так вона навіть голову не помила.  Ми всі помремо, альо! Ви що, не розумієте? 

Так от, до українського фейсбука. Крім звичного раздраю, намітився ще один. Якщо нам всім пизда, який нахрін костюм/якщо нам всім пизда, треба бути в усьому чистому. 

 І знову до високої дипломатії. Коли людина народилась у великому індустріальному місті зі своїми районами і райончиками, вона отримує певні базові знання про те, як воно тут усе влаштоване. 
Можна бути сто разів з хорошої сім'ї, з освітою, власною бібліотекою і власною соціальною бульбашкою, але якщо ти знаєш, то ти знаєш. Як люди з іншої місцевості знають про припливи чи звук гримучої змії у траві. 
Тому, коли панянки почули оце "а хто це тут прийшов такий нарядний", то воно потім ще довго і болюче тягнулося, але, за великим рахунком, можна було далі не дивитись. Бо:
- Взагалі-то, коли пред'являють за шмот, то...
- ...треба одразу бити рило.
- Exactly. 
Бо це так працює. А більше це ніяк не працює. 
Ету мелодію я узнаю с трех нот. Впевнена, що й Зеленський її впізнав з трьох нот. І офігів не менше нашого, бо час і місце до неї не ліпились. Далі йшло "по нарастающей". І те, що ніхто нікому не втащив,  не вкрив хуями, не плюнув у морду, я вважаю досягненням дипломатії на високому рівні. Яка дипломатія, такі в неї і досягнення. 
Чи міг Зеленський чи інша людина на його місці виглядати краще (за допомогою пінжака,  досвідченого перекладача, попередніх навичок і т.д.). Можливо. Але це була б виключно іміджева різниця. Він би виглядав більш рафіновано і гідно. Або більш жалюгідно. Тут ніколи не вгадаєш.  Але результат був би той самий. Або гірший. 
Від зеленського не залежить вибір трампа бути мудаком. Це вибір самого трампа. Добре ці переговори могли пройти хіба що з Медведчуком. Він би радо погодився, що Путін - величний лідер і геніальна людина, а не диктатор і міжнародний злочинець (помітили, як я дипломатично? Мені аж зуби занили). Що війну почала Україна. Що ми вісім років бомбілі Донбас. Що все це було зрежисовано нами спеціально заради американських грошей. Що ми один народ і насправді завжди мріяли читати Пушкіна на русском язьікє. Що могили наших героїв треба зрівняти бульдозером, а на їхнє місце поставити пам'ятник воіну-освободітєлю Мотороле.  На пральній машинці і з унітазом в руках. Щоб як живий. І як ми маємо цілувати трампа в сраку двічі - за те, що допомагав і за те, що перестав. 
Це не дипломатія. Це - операція Peace Ddos. Яка, схоже на те, пішла не за планом. 

 Ніхуйово так повєсточьку отменілі? Відкотили, походу аж до самих неандертальців. Тепер цілком нормально і прийнятно поводитись як хуйло, дойобуватись "за шмот" (хулє ти в шапочькє/хулє ти бєз шапочькі). Ставати на сторону маньяка,  ну ж бо право сильного. І чмирити і добивати жертву (хулі ти одразу не здохла? Скільки грошей би зекономили. А то все дихає і дихає, і чогось вимагає вічно).
Все як ми любимо. 

Джерелом трампових промов є:

А) глючна версія чату Джипіті;
Б) стареча деменція;
В) прогресуюче мудацтво;
Г) колонія укурених тарганів, яка заміняє мозок Маску;
Д) здохла білка на голові Трампа;
Е) збродивше лайно з путінського чумодана;
Ж) ваш варіант;

 Найадекватнішою реакцією на оце все є позачерговий донат на зсу.

Не знаю, як кому, а мені трохи допомагає.

 Як тільки лунає черговий скандал із харасментом, одразу на поверхню вилазять прекрасні прості люди, які у нас на кожному кроці і нема на те ради. 

Тошніли й душніли, нереалізовані православні комсомольці, потвори моральні і аморальні, кожне зі своїми "гондурасами". Як у митця, практично.
Дійові особи: тьотя Срака, Моральний Авторитет Нації. Він'єтка з трояндів,  гіф, свічечка.
Пан Мудило, підор общєствєнного мнєнія(самопроголошений). 
Хор: люди з емпатією шлакоблочини.

Вони завжди знають, як робити правильно, а всі інші - нє. Чому ці жертви терпіли, а не бігли(не кричали, не писали, не жалілися? 
Жертви: біжать, кричать,  пишуть, не терплять.
Абчєствєнность: НЕ ТАК! 

Не так біжать, не так кричать, не туди пишуть. Чому зараз, а не потім (він поважна людина, а ви хто? Ви гівно), чому потім, а не тоді (так, ти тепер не гівно, а поважна людина, але ти старе і нічого ото згадувати торішні сніги і як баби дівками були).
Кричать треба, але тихо, писать треба. Але не в інтернет, а в поліцію, та не в поліцію, а в ООН, та не в ООН, а в спортлото. А краще - на дєрєвню дєдушкє. 
Бо якщо ти жалієшся, то це хайп і навмисне, а якщо ні, то, по-перше, нічого не було, а по-друге - вони самі хотіли і ніхто їх не примушував. 
І вопше, ви подивіться на них. Та ми у їх віці корови пасли (на заводі пахали,  бухать кидали, гудрон жували). А тьотя Срака вже п'ять год замужом була і трьох дітей мала і без цих ваших сексів, самою божою поміччю.

І вопше, у країні війна і це все не на часі. Шо - це? Всьо - це! Десять літ війна і десять літ все не на часі. 
Що характерно,  не на часі лише якісь нормальні, людські , живі прояви. Мудацтво на часі завжди.

Місця нашої сили
місця щасливих людей
вони руйнують їх що не день
убивають нас, що є сили
яка біда, яка чума косила, 
Народ мій є! 
Чи є ти, мій народе? 
Де брати сили, боже милий,
коли не лишиться ні місць щасливих,
ні сильних тих людей.
Із чорних дір у грудях,
що стають
колодязем без дна
Стоїть у нім важка вода
важка, мов камінь
мов полин, гірка
Напийся нею, враже
обома руками,
кажу, черпай.
Нехай нап'єшся назавжди
хай захлинешся нею