![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pani_stosia Дисклеймер: тут не буде жодного Зеленського, Трампа чи Венса.
Рубрика "про мириканське кіно", хоч і навіяне українським фейсбуком про "треба було вдіть кустюма/не треба було вдівать кустюма". І знову я про своє, про чудовий, чудовий фільм "Не дивись вгору". Двоє вчених ідуть до Білого Дому, щоб донести до влади відкриття, що на нас летить гігантський астероїд і нам майже точно пизда.
І от старший чоловік вдягає свій найкращий костюм. Миється і голиться. Прасує сорочку. Пуцує мешти. Краватка. Бо це серйозно, бо зустрічають по одьожкє. Навіть якщо потім проводжатимуть по уму. Що люди скажуть. Треба виглядати пристойно, інакше тебе не слухатимуть. Він зробив все, що міг, у нього не було часу і, можливо, грошей, щоб бігати у пошуках кращого костюма і підганяти його по фігурі. Його молодша колега приходить, у чім була.
І їх обох не надто хочуть чути. Бо це не та інформація, до якої вони готові, вони не знають, що з нею робити. Але знають, як докопатись до зовнішності. Хто ці люди? Вони взагалі справжні вчені? Це його найкраща краватка? Чому у неї в носі сережка ?(Чи якось так)
Він не вписується, йому не зручно за себе, за свій задрипаний одяг, за ще більш задрипану колегу.
Колега ж належить до іншого типу, іншого покоління, де зовнішність - то про смаки і самовираження, а професійні досягнення окремо, як котлети від мух. Вона взагалі не розуміє, до чого тут її одяг. У що ти вдягнена? У одяг, блін. Вона ж не гола, не в ночнушці і не в костюмі хотдога. Що ще треба? Вона могла б вдягтись краще, але то якби світ не стояв на порозі кінця, гм, світу, власне. А так вона навіть голову не помила. Ми всі помремо, альо! Ви що, не розумієте?
Так от, до українського фейсбука. Крім звичного раздраю, намітився ще один. Якщо нам всім пизда, який нахрін костюм/якщо нам всім пизда, треба бути в усьому чистому.
Рубрика "про мириканське кіно", хоч і навіяне українським фейсбуком про "треба було вдіть кустюма/не треба було вдівать кустюма". І знову я про своє, про чудовий, чудовий фільм "Не дивись вгору". Двоє вчених ідуть до Білого Дому, щоб донести до влади відкриття, що на нас летить гігантський астероїд і нам майже точно пизда.
І от старший чоловік вдягає свій найкращий костюм. Миється і голиться. Прасує сорочку. Пуцує мешти. Краватка. Бо це серйозно, бо зустрічають по одьожкє. Навіть якщо потім проводжатимуть по уму. Що люди скажуть. Треба виглядати пристойно, інакше тебе не слухатимуть. Він зробив все, що міг, у нього не було часу і, можливо, грошей, щоб бігати у пошуках кращого костюма і підганяти його по фігурі. Його молодша колега приходить, у чім була.
І їх обох не надто хочуть чути. Бо це не та інформація, до якої вони готові, вони не знають, що з нею робити. Але знають, як докопатись до зовнішності. Хто ці люди? Вони взагалі справжні вчені? Це його найкраща краватка? Чому у неї в носі сережка ?(Чи якось так)
Він не вписується, йому не зручно за себе, за свій задрипаний одяг, за ще більш задрипану колегу.
Колега ж належить до іншого типу, іншого покоління, де зовнішність - то про смаки і самовираження, а професійні досягнення окремо, як котлети від мух. Вона взагалі не розуміє, до чого тут її одяг. У що ти вдягнена? У одяг, блін. Вона ж не гола, не в ночнушці і не в костюмі хотдога. Що ще треба? Вона могла б вдягтись краще, але то якби світ не стояв на порозі кінця, гм, світу, власне. А так вона навіть голову не помила. Ми всі помремо, альо! Ви що, не розумієте?
Так от, до українського фейсбука. Крім звичного раздраю, намітився ще один. Якщо нам всім пизда, який нахрін костюм/якщо нам всім пизда, треба бути в усьому чистому.
