Дебіли і ші.
Jul. 22nd, 2026 01:06 pmГосподи боже, воістину в руках придурків все страшне, що ші, що олівець. Подушечки у неї на складі ридають. Треш.
А колись ми, напевно, будемо згадувати все це з подивом –
як ховались у темряві, як підсвічували собі поглядами,
як грілися співами, звучали затято і стоголосо.
Здається, сам Бог дивувався, що ми тут живі й досі.
Воно ж бачиш як, Боже, повелось із самого початку –
ми твої діти, яким тут нІчого більше втрачати,
окрім свободи, жага до якої ніколи не охолоне,
окрім цієї землі, яку до крові стискаємо у долонях,
окрім дикого вміння жити навпомацки, жити наосліп.
Ми твої діти, які щоранку прокидаються вже дорослими
у будинках, що стали до біса тепер тремтячими.
Знищи, Господи, змія, якому ми цим завдячуємо.
Бачиш – наші міста згорілі, наші поля поголені.
Але ми живі, хоч часом самі цим дуже здивовані.
Колись ми, напевно ж, позбудемось болю і голосінь.
Добраніч, Боже.
Зроби так, щоб завтра прокинулися ми всі