pani_stosia | Recent Entries

Жалобная песня "Мьі никогда не думали". Исполняет сводньій хор химиков из Химок и дуриков из Дурикино. Следующим номером - матерное творчество дегенератов-частушечников из нечерноземья и глиноземья. Настоятельно рекомендуется убрать голубьіх от ваших нервнобольньіх екранов.

Пригрозил, пардон, пообещал, при необходимости защищать русских в Приднестровье. Я б на месте русскоязьічньіх жителей Приднестровья собрала документьі, купила консерв и переоделась в чистое. И вьіписалась из русскоязьічньіх нахуй. Моя твоя не понимай, андєрстєнд? Бітте-дритте, белла чао. Зная на нашем примере, как именно россия защищает русскоязьічньіх. Они же, суки, камня на камне не оставляют. Кто сьебаться не успел, тот сьебаться опоздал. Чтоб их, сук, на том свете так защищали длинною в вечность.

По Харкову, по Дніпру. І це лише те, що ми знаємо, лише великі міста.
Дні, тижні, місяці, роки чортового пекла.

Ну ви поняли. Хто поняв, той поняв.
І у цей день прошедчого восьмого марта не можу не згадать. Бо "не можу згадать" у мене ще далеко(сподіваюсь)попереду. Про те, як ув інтернеті є певна група чоловіків, які різними мовами пишуть, що цей світ побудували вони, чоловіки. А жінки прийшли на все готове.. Де жінки були в цей час, хз. Може, на пальмах сиділи, хвости чухали. Може, на Мальдівах яких прохлаждались.
Так я шо хочу сказать. На місці таких чоловіків я б уникала про це згадувати. А іншим взагалі про то не казала, від гріха подалі. Я б на їхньому місці взагалі потіхонєчьку в лєс ушла. Бо оце все отето мені чим далі нагадує древній мем, де фото якогось Засратова, буквально, пейзаж із бетону, гамна і грязі. І це все на фоні неба кольору бетону, гамна і грязі. І напис:"посмотрі, как прєкрасєн етот мір без наркотіков".

Отож, що термінал у Новоросійську. Був. Можна наспівувати на мотив "Шизгари".
Надобраніч.

Кір Стармер просить українців допомогти збивати дрони над Перською затокою.

Я навіть не знаю, як це коментувати. Я гуглила, чи це не витвір ші часом.

1. На Берлин, Лондон и Вашингтон!
2. Глобальная геополитическая Побєда над НАТО и переустройство всего мирового порядка.
3. Новороссия на восемь областей, Київ за три дня.
4. Запорожье и Одесса. Может, Харков. Но ето не точно.
5. Цель России: непоражение в войне. (Вьі находитесь здесь)

Дальше, очевидно, будет достижение паритета, пиетета и промискуитета. А также консенсуса с нулевьім результатом и тактическим отступлением на заранее подготовленньіе позиции. Отрицательная победа - єто тоже победа. Потому, что главное - єто участие. И демонстрация кузькиной матери. Никто никогда и не говорил, что нам нужна вся Украина/Киев/Одесса/Донецк/Крьім. Да и Білгород с Курськом, если вдуматься, нафиг не нужньі.
Далі буде.

А колись ми, напевно, будемо згадувати все це з подивом –
як ховались у темряві, як підсвічували собі поглядами,
як грілися співами, звучали затято і стоголосо.
Здається, сам Бог дивувався, що ми тут живі й досі.

Воно ж бачиш як, Боже, повелось із самого початку –
ми твої діти, яким тут нІчого більше втрачати,
окрім свободи, жага до якої ніколи не охолоне,
окрім цієї землі, яку до крові стискаємо у долонях,

окрім дикого вміння жити навпомацки, жити наосліп.
Ми твої діти, які щоранку прокидаються вже дорослими
у будинках, що стали до біса тепер тремтячими.
Знищи, Господи, змія, якому ми цим завдячуємо.

Бачиш – наші міста згорілі, наші поля поголені.
Але ми живі, хоч часом самі цим дуже здивовані.
Колись ми, напевно ж, позбудемось болю і голосінь.
Добраніч, Боже.
Зроби так, щоб завтра прокинулися ми всі

В найхолодніші темні дні
Якщо сонце побачиш - неси мені

https://music.youtube.com/watch?v=ahc3BdalkeA

https://youtu.be/QSwoYW7JC0A?si=vUNfKz8pbCm7fpvP
Місто вкривається шрамами і вдягається у сітки.

Спочатку його залишають гуляки, потім — діти й вагітні жінки.

Зачиняються ювелірні, агенції нерухомості і салони краси.

Дитячий сміх вже скоріш лякає, грубішають голоси.

Місто гарчить і чхає вихлопами військових машин.

Життя вирує на блокпостах, біля яток з кавою й там, де солярка й бензин.

У місті все менше світла.

Ліхтарі на стовпах хитаються, як мертвяки.

Були часи, коли фронт віддалявся, тепер — навпаки.

І попри все, що описано, місто тримається купи.

Один за одного, один за одного. Нога до ноги, руки за руки.

Місто вкривається шрамами і вдягається у сітки.

Історія міста ще пишеться… все інше — просто плітки.

Сьогодні.
Нам нам, боже, соборності.
Зібраності. Єдності.
У нашім роз'єднанім домі.
Нехай встоїмо.

Два! Всьо, чьто нажито нєпосільним трудом.

Блін, ці дурнуваті цитати здохнуть лише разом з нами.

Хто прослухав спіч Мадуро в тональності "я живий, я легітімний", хочеться нагадати, що є неповторімий оригінал.

Знаєш, що мене тішить?
Люди вилазять з густішого.
Навіть без перебільшення
З більш темного, страшнішого, глибшого.

https://youtu.be/X-cmVo-QWKk?si=J2XsIXE6HnSi3fxx

Марина Пономаренко

Іній у бороді, руки порепались
Він заходить у місто, темне і насторожене
Ось його слово-пароль і перепустка
На взутті його - пил. Зоряний, наддорожний
Що нести у це місто, оборонним ровом окреслене
Тут усім вистачає риби, вина і хліба
Просять про воскресити. Або воскреснути.
Про - хоч би не схибити.
Він заходить у місто, освітлене мріями й зорями
Чує окрики вартових на воротах, на вежах
Бачать його. Просять надії і зброї
І сміються. Кутаються у шкури ведмежі
Ось це місто, що за нього молилися під атаками
Що вони прийняли. І що мають віддати у спадок
Миколаю, принеси їм, нарешті, все виплакати
Принеси їм - міцно поспати
#адвент

Хотіла оце прокоментірувать, куди Трампу треба піти зі своїм пізділом. І що посмоктати. Але невчасно згадала, шо я ж леді, мать його наліво. От шо ти будеш робить.

то більше хочеться обговорювати всяку сторонню дурню, типу "ґудзика ми знайти можемо, тому кидаєм все і шукаймо гудзика". І водночас є якесь почуття провини (у людей пиздець, а я, блін, з ґудзиками, як дура (ну чому ж як). Водночас тригерить іноді чорт знає що. У групі "психологів" виплив вбого написаний текст, ші-шна компіляція якихось гівностатей з гівножурналів для розумово відсталих жінок. Про те, як у них ув америці успішні жінки страждають від наслідків власної успішності. Щоб працювати, їм , бідосям, доводиться віддавати на аутсорс всяке (готування їжі, хатню роботу). І пару їм важче знайти, і емоційна порожнеча у них. Я так розстроїлася, я каплі пила! Порвало мене на британський прапор прям. Ці "психи і лохи" мене там забанили. А я, може, не договорила.

І так, якщо, раптом та зненацька, почну викладати якусь графоманію, не лякайтесь, то я просто остаточно йобнулась і залізла так глибоко в мушельку, що голова зустріла сраку.

Альбом Всесвіт від Koroche
https://youtu.be/w7933fJV8e0?si=Lbq-jS52-KkRPkBJ

Там, де сходяться дві підземні річки,
Де ворожки торгують курчатами й потерчатами,
Де чорно-червоні півні опівночі кукурічуть
Ця розхристана осінь бере свій початок

Вона збирає собі безумних поплічників,
Мов збанкрутілий директор цирку - трупу,
Ось ця кривенька буде смішною калічкою,
А цей патлатий навчиться грати на трубах

Ці будуть робити сальто й ходити по линві
Зриватимуться і падатимуть, ніби яскраве листя
Обов'язково буде полин. Він просто буде полиновим
Треба, щоб він творив осінню гіркаву близькість

Ще осінь візьме кількох поетів і панків,
Також підуть оті ворожки, курчата і потерчата
Візьме й мене. Я буду пришибленою панянкою,
Яка кидатиме ножі й не влучатиме

Ти, певне, станеш спеціалістом із фокусів,
Заклинателем кобр, хранителем брехливої мапи
Коли нас оголосять у розшук, в описі
Тебе згадають як того, хто був, хоч і не мав би

Сизий дощ сіятиметься, мов крізь сито
Навчимося ліпити големів з вохристої глини
Наші відьми на вогнищах палитимуть інквізиторів,
Наші голуби носитимуться з тліючими вуглинами

Ми лякатимемо дітей, обкрадатимемо арсенали,
Будемо зваблювати священників і патриціїв,
Говоритимемо мовами, що їх ніколи не знали
Так пройде тридцять днів, і ще тридцять, і тридцять

Ці осінні уміння - підбирати ножі, що не влучили,
Довіряти розмитим мапам, розмовляти із кобрами,
Братись за руки, єднать імена сполучником,
Засинати на зиму під однією кусючою ковдрою

(с)

https://youtu.be/2W1bXh0bJqI?si=ld00VW0oZwxFqn3c

Profile

pani_stosia

May 2026

S	M	T	W	T	F	S
					1	2
3	4	5	6	7	8	9
10	11	12	13	14	15	16
17	18	19	20	21	22	23
24	25	26	27	28	29	30
31

Syndicate

Page Summary

Style Credit

Style: Neutral Good for Practicality by timeasmymeasure

Expand Cut Tags

No cut tags

Page generated May. 23rd, 2026 08:25 am

Ім'я: Сторінка Прізвище: Фейкова

Recent Entries

В ефірє концерт по заявкам ЗСУ

Ебаньій алкаш Медведев

І знову прильоти

Куди не гляну оком стомленим...

Шескаріс

А я вам казала, етот день настанєт, Люда, а ти нє вєріла

Цель войньі с Украиной для России.

Тетяна Власова

Ти приходь

Місто - Горовий

День Соборности

Танкер російський

А тим

Zlypni - люди

Свята, рідненькі

Пісділ, так сказать

Що важче

Чудова тиха музика

Марина Пономаренко

Як же тобі там?