Люди, людоньки, людиська

[pani_stosia]

 Як тільки лунає черговий скандал із харасментом, одразу на поверхню вилазять прекрасні прості люди, які у нас на кожному кроці і нема на те ради. 

Тошніли й душніли, нереалізовані православні комсомольці, потвори моральні і аморальні, кожне зі своїми "гондурасами". Як у митця, практично.
Дійові особи: тьотя Срака, Моральний Авторитет Нації. Він'єтка з трояндів,  гіф, свічечка.
Пан Мудило, підор общєствєнного мнєнія(самопроголошений). 
Хор: люди з емпатією шлакоблочини.

Вони завжди знають, як робити правильно, а всі інші - нє. Чому ці жертви терпіли, а не бігли(не кричали, не писали, не жалілися? 
Жертви: біжать, кричать,  пишуть, не терплять.
Абчєствєнность: НЕ ТАК! 

Не так біжать, не так кричать, не туди пишуть. Чому зараз, а не потім (він поважна людина, а ви хто? Ви гівно), чому потім, а не тоді (так, ти тепер не гівно, а поважна людина, але ти старе і нічого ото згадувати торішні сніги і як баби дівками були).
Кричать треба, але тихо, писать треба. Але не в інтернет, а в поліцію, та не в поліцію, а в ООН, та не в ООН, а в спортлото. А краще - на дєрєвню дєдушкє. 
Бо якщо ти жалієшся, то це хайп і навмисне, а якщо ні, то, по-перше, нічого не було, а по-друге - вони самі хотіли і ніхто їх не примушував. 
І вопше, ви подивіться на них. Та ми у їх віці корови пасли (на заводі пахали,  бухать кидали, гудрон жували). А тьотя Срака вже п'ять год замужом була і трьох дітей мала і без цих ваших сексів, самою божою поміччю.

І вопше, у країні війна і це все не на часі. Шо - це? Всьо - це! Десять літ війна і десять літ все не на часі. 
Що характерно,  не на часі лише якісь нормальні, людські , живі прояви. Мудацтво на часі завжди.

Comments

[rudolf_bochkin]

ше їкась декада
промайне
непомітними морозними добами
і буде одинадцять
повних років
як Вторайа Армія кантінєнта
хєроічєскі дохне в нєдостранє, прідуманнной чЛєніним

[pani_stosia]

То були не вони, то були вєжлівиє русскоязьічньіє шахторістьі. Просто оні рєшалі кое-какіє вопросьі і в отпуске заблуділісь. Забилі, с какой стороньі от порєбріка находітся мір родньіх осін.

[rudolf_bochkin]

шахтьораси, опускнікі і заблядівшиєся - а згодом виявилося просто "сказ-очніки", котрим той сказ прівіт чєрєз очько
і лікування лиш одне: тіло - на перегній, "все інше - слухати кобзона, задорнова та ансамбля алєксандрова

[kondybas]

Я вам, пані, заздрю. Вас пересічні ще здатні дратувати.

[pani_stosia]

Лише "в активній фазі". Але часом і грибні місця треба знати. Попалось мені якось відео, де жінка робила сир домашній. І кисляк у трилітровому бутлі, перед тим, як вилити, розрізала ножем. Щоб сир був пластами. Що там у коментарях було. У мене шерсть на светрі дибки стояла.

[kondybas]

Мій светр вже давно зробився лисий, як коліно - і все на нервовому грунті. Про мене годі й казати.

Нині я на те все дивлюся з легким сумом, бо ж могло би бути значно ліпше, але й з поміркованим оптимізмом, бо могло би бути й набагато гірше.

[pani_stosia]

Так, гірше завжди є куди.

[rudolf_bochkin]

светр треба час від часу поглажувати
бажано прямо на власнику/власниці
дуже бажано щоби то робилося лагідною і люблячою людиною.

[pani_stosia]

)

[atejist]

Як тільки лунає черговий скандал із харасментом
мені одразу хочеться зібрати українок на великий ковчег і вивезти кудись на далекий-далекий острів. Або посадити їх на великий Спейс-Ікс і вивезти на Марс. Короче, пофіг куди, головне – подалі, і щоб там чоловіків не було. Зовсім. Жодного. Це єдиний варіант, коли українки будуть щасливими і перестануть зазнавати харасменту. Всі решта варіантів недієві. А, і щоб там не було ні інтернету, ні будь–якого іншого зв'язку з зовнішнім світом. Бо харасмент в інтернеті – це теж харасмент.

[pani_stosia]

Чого не всіх жінок тоді? У всьому світі?

На рідкість мудацька думка. Треба зробити щось з жінками (чому лише з жінками? Чоловіки теж зазнають харасменту), яким нєхєр робить як ото зазнавати харасменту, гвалтуватись і розбещуватись як попало і об кого попало. Бо харасмент - це ж не дії людини по відношенню до інших, нє, це ж якесь таке явище, типу дощика чи вітру. Оно само, короче. Ніхто не винуватий, на все воля божа. А кому не подобається, хай дома сидить під всіма замками.

Якщо що, я тут нікого не тримаю.

[atejist]

Треба зробити щось з жінками (чому лише з жінками? Чоловіки теж зазнають харасменту), яким нєхєр робить як ото зазнавати харасменту, гвалтуватись і розбещуватись як попало і об кого попало. Бо харасмент - це ж не дії людини по відношенню до інших, нє, це ж якесь таке явище, типу дощика чи вітру. Оно само, короче.

-- нє, воно не само, просто українки й харасмент - це як росіяни й русофобія. Скрізь, де є росіяни, вони зазнають русофобії. Й навіть там, де русофобії ніколи в житті не було, вона з'являється одразу ж, як тільки там з'являються перші росіяни. Не як дощик чи вітер, ні, звісно ж, з'являється як дії інших людей (русофобів) по відношенню до росіян. І точнісінько так же харасмент з'являється як дії інших людей (чоловіків) по відношенню до українок. Скрізь, де з'являються українки.

Чого не всіх жінок тоді? У всьому світі?

-- хз чому, але так си стало, що харасменту зазнають не всі жінки. Тому й рятувати треба не всіх. Але українок треба в першу чергу. Ну принаймі від них я найчастіше про харасмент чую. Можливо, звісно, це українські чоловіки найстрашніші.

Якщо що, я тут нікого не тримаю

-- не переживай, закінчиться війна - я сам з України поїду. Буде тобі принаймні трохи спокійніше. Власне, я би ще кілька років тому поїхав. Але попередньо я планував на весну 2022, бгг. Сама розумієш, довелося ці плани коректувати. То вже трошки потерпи якось.

[pani_stosia]

Ну то зможеш дізнатися, як воно там закордоном з харасментом, у неукраїнських жінок.

Можна, звісно, в Афганістан поїхати чи в Газу, там жодних харасментів. Харам є, а харасменту не є.

[atejist]

Поки що знайомих афганок і палестинок у мене нема, тому підтверджувати прямо зараз не беруся, зате зненацька є знайома іранка. Судячи з того, що вона від мене не шарахається так, як українки (навіть попри те, що вона знає, чим я зараз займаюся!), в Ірані харасменту справді немає.

[pani_stosia]

Удачі.

[atejist]

на все воля божа

-- і окремо зверну увагу на релігійний (а конкретно християнський) підхід до вотетоговсього. Його демонструють якраз-таки не "люди з емпатією шлакоблочини", а саме ті, хто завжди на стороні жертви. Бо культ жертви (не плутати з культом жертвоприношення) - це християнство. Це Біблія вчить: блаженні гонимі і всьо такоє. Пофіг, за що вони гонимі - вони блаженні просто за фактом своєї гонимості. Пофіг, що людина робила і яких успіхів досягла - святою вона стає за фактом мучеництва. Мовчу вже про те, що самим символом християнства є знаряддя для тортур; якби Ісуса не розіп'яли, а повісили, то над усіма християнськими храмами замість хрестів стирчали би шибениці з петлями, а якби йому відрубали голову, то символом християнства були би плаха й сокира. Фіг уже з тим хрестом - зараз мова не про символіку. Мова про те, що бути жертвою - ознака святості.

[pani_stosia]

Та, бути жертвою офігенно приємно і з усіх боків вигідно. Можуть навіть канонізувати. Але це потім і не точно. А от розпнуть точно і прям зараз.

[atejist]

Та вигідно і приємно навіть без канонізації. Інакше жертва сприймала би свою психологічну травму як щось ненормальне і намагалась би тої травми позбутись. А не носилась би зі своєю психологічною травмою як із писаною торбою. Але ж із травмою приємніше й вигідніше. Нею можна виправдати будь-яку поведінку, і ще й усі довкола жертві винні. А якщо й не всі, то принаймні половина так точно.

[pani_stosia]

Так, це все жертви винні. Носяться зі своїми травмами, як дурні.

[atejist]

Саме так. Носяться все життя і позбуватися не хочуть. Їм подобається. Не бійся називати речі своїми іменами.

[pani_stosia]

Ну от актори Молодого театру хочуть позбутись травми разом з травматизуючим їх збоченцем. Знову не так?

[atejist]

я без поняття, що там у Молодому театрі і хто там збоченець. З усіх київських театрів мене цікавили тільки «Дах» і «Чорний квадрат», та й то виключно у плані творчості. Всі шоубізнесові перемивання кісточок – хто з ким у яких кущах перетойво – для мене завжди були різновидом нав'язливої реклами, і не більше того.
Ти ще запропонуй обговорити який-небудь сюжет передачі «Стосується кожного»...

[pani_stosia]

Без поняття, але мнєніє імєєш. Ясно. Понятно.

[atejist]

В мене є мнєніє про харасмент. В Україні. Бо про нього я не просто імею понятіє, я регулярно тут ним займаюсь. (Принаймні судячи з того, що українки від мене регулярно шарахаються, ну не можуть же вони бути просто по жизні переляканими...) А про половую жизнь митців я мнєнія не маю, я – на відміну від лівачні – реально толерантна людина, і мені пофіг, хто з ким спить чи хто на кого дрочить. (Якшошо, для мене гей стає підарасом, коли він починає ходити на паради і вимагати собі якісь пільги.) Але так історично склалося, що я от половою жизню митців не цікавлюсь, але мені її регулярно намаються впарити, причому постійно з приміткою «скандал». ЗМІ намагаються, в них робота така, за гроші. А тепер іще й ти зі свого боку долучилася, на волонтерських засадах, з ідейних міркувань.

[pani_stosia]

Фейспалмище.
Вопросов большє нє імєю.

[atejist]

Вопросов ти не імєла взагалі ніколи. Ні больше, ні меньше. В тебе були тільки отвєти, на всі вопроси зразу, включно з незаданими. Справжня християнка. ПЦУ тобою пишатиметься.