pani_stosia | Е-ге-гей, парад.

На третій день я ~~помітила, що немає однієї стіни~~ зрозуміла, чому учасники параду мені більш симпатичні, ніж противники.
При тому, що мені оте елгебете - ні се, ні те. І в мене навіть немає шаблонного "у мене навіть є один знаймий гей". Не те щоб я спеціально не завела собі такого знайомого. Він якось сам не завівся. Чорт його зна, чому. А якби був, то й не факт, що він би мені подобався, я вопше людей не люблю. Хоч геї вони, хоч ні. І права їхні мене, в цілому, цікавлять не більше, ніж право першої шлюбної ночі серед одноногих філателістів. Але. Я чомусь розумію, що люди мають право на права незалежно від мого до них ставлення. А певна кількість наче розумних, освічених і т.д. людей включає бабку з відео "та он нам нахрєн не нужєн, єнтот ваш интєрнєт".

справа не в тім, що оте елгебете у меньшості, що вони слабші чи менш агресивні.
Вони маршируют, шоб отримати БІЛЬШЕ ПРАВ СОБІ.
Противники противляться за МЕНШЕ ПРАВ ІНШИМ.

Адже ніхто не забороняє традиційникам укладати традиційні шлюби. Зберігати цноту до весілля, одружитись раз і на все життя, народжувати діток, скільки Біг дасть. Але ж їм цього недосить. Бо інакше вони б цим і займались. Натомість, цей хлопчик, замість шукати підходящу дівчинку, загортаєтси у пододіяльніка і ходить по гейпарадах. Бо треба, щоб традиційні сім`ї укладали і всі інші. А якшо ми не хочемо? Суворе лице говорить, що краще захотіти. Бо якщо ми не захочемо самі, нас заохотять. І це нам навряд чи сподобається. Не дати, а відняти. Заборонити. Обмежити. Тащіть і нє пущать. А примус - це найненависніше і найогидніше з усього, що може бути.