Люди, людоньки, людиська

[pani_stosia]

 Як тільки лунає черговий скандал із харасментом, одразу на поверхню вилазять прекрасні прості люди, які у нас на кожному кроці і нема на те ради. 

Тошніли й душніли, нереалізовані православні комсомольці, потвори моральні і аморальні, кожне зі своїми "гондурасами". Як у митця, практично.
Дійові особи: тьотя Срака, Моральний Авторитет Нації. Він'єтка з трояндів,  гіф, свічечка.
Пан Мудило, підор общєствєнного мнєнія(самопроголошений). 
Хор: люди з емпатією шлакоблочини.

Вони завжди знають, як робити правильно, а всі інші - нє. Чому ці жертви терпіли, а не бігли(не кричали, не писали, не жалілися? 
Жертви: біжать, кричать,  пишуть, не терплять.
Абчєствєнность: НЕ ТАК! 

Не так біжать, не так кричать, не туди пишуть. Чому зараз, а не потім (він поважна людина, а ви хто? Ви гівно), чому потім, а не тоді (так, ти тепер не гівно, а поважна людина, але ти старе і нічого ото згадувати торішні сніги і як баби дівками були).
Кричать треба, але тихо, писать треба. Але не в інтернет, а в поліцію, та не в поліцію, а в ООН, та не в ООН, а в спортлото. А краще - на дєрєвню дєдушкє. 
Бо якщо ти жалієшся, то це хайп і навмисне, а якщо ні, то, по-перше, нічого не було, а по-друге - вони самі хотіли і ніхто їх не примушував. 
І вопше, ви подивіться на них. Та ми у їх віці корови пасли (на заводі пахали,  бухать кидали, гудрон жували). А тьотя Срака вже п'ять год замужом була і трьох дітей мала і без цих ваших сексів, самою божою поміччю.

І вопше, у країні війна і це все не на часі. Шо - це? Всьо - це! Десять літ війна і десять літ все не на часі. 
Що характерно,  не на часі лише якісь нормальні, людські , живі прояви. Мудацтво на часі завжди.

Comments

[rudolf_bochkin]

ше їкась декада
промайне
непомітними морозними добами
і буде одинадцять
повних років
як Вторайа Армія кантінєнта
хєроічєскі дохне в нєдостранє, прідуманнной чЛєніним

[kondybas]

Я вам, пані, заздрю. Вас пересічні ще здатні дратувати.

[atejist]

Як тільки лунає черговий скандал із харасментом
мені одразу хочеться зібрати українок на великий ковчег і вивезти кудись на далекий-далекий острів. Або посадити їх на великий Спейс-Ікс і вивезти на Марс. Короче, пофіг куди, головне – подалі, і щоб там чоловіків не було. Зовсім. Жодного. Це єдиний варіант, коли українки будуть щасливими і перестануть зазнавати харасменту. Всі решта варіантів недієві. А, і щоб там не було ні інтернету, ні будь–якого іншого зв'язку з зовнішнім світом. Бо харасмент в інтернеті – це теж харасмент.