Про втрати.

[pani_stosia]

 Комменти до посту https://selenica.dreamwidth.org/607076.html?view=675428&posted=1#cmt675428

У меня так было с русским роком и всяким околороком. Исполнители разные, и не все "уехали в Колорадо" в 2014 году. А слушать не могу. Сначала было чувство утраты, чего-то непоправимого. А потом все. Просто умерло что-то внутри, что отзывалось на эти слова и эту музыку. Выросла стена, во рву завелись крокодилы. Что осталось по эту сторону, осталось. (Чехов, например. Не могу обосновать, но он кажется ментально очень нашим) А что по ту, то всё уже. Поглощено великим ничто.

Сумно, як на мене, не через втрату вєлікой русской культур-мультур-літєратур, без яких "як же ми тепер будем жить". Сумно через втрату себе тодішнього. Отого наївного мохнолапого хоббітця, яким кожен з нас хоч трішечки був. Але той внутрішній хоббітець з того часу змушений був звершити довгу путь до Мордору, закинути їхні артефакти у той чортів Ородруїн. Щоб по тому вернутись домів. Але вернутись не таким, яким ішов. 

Але це краще, ніж чіплятися до останнього за "прєлєсть", яка робить із тебе почвару.

Таке.

Comments

[tiresome_cat]

+100500

[pani_stosia]

Дякую.

[ernestine_16]

Ще б пак Чехову не бути нам близьким: він сам писав, що з дитинства балакав українською.

Про хоббітця - дуже сподобалося.
Може, це і є - про вичавлювання з себе раба?

[selenica]

Дуже схоже на це.

[pani_stosia]

Так, дуже схоже.

[cpthorn]

Я впевнений, що ті ж самі люди, які зараз дрочать на совок, так само б дрочили на Третій Рейх, якщо б він тоді переміг у Другій світовій війні. Це такий тип ретроградного мислення (а от раньше було луччє, порядок був, не то шо січас) і спосіб прокрастинації, що призводить до поступового руйнування особистості скрєпоносця та алкоголізму.

[pani_stosia]

А зараз вам чого не вистячає для щастя, тюрми? - Мовчи, обізяна, шо ти понімаєш.(с)

Так, і на рейх би дрочили, і на рептилоїдів. Бо є люди, а є - людиська.