29

[pani_stosia]

 Я пам'ятаю.
Це те, що буде завжди. 
Пам'ять, вдячність і присмак провини.

Comments

[ernestine_16]

Я пам'ятаю.

[pani_stosia]

+

[ratomira]

Я пам'ятаю.
Тоді швидкі постійно з аеропорту в госпиталь їздили. Дуже страшно. Бідні хлопці.

Ніколи не пробачити рашенських військових злочинців.

[pani_stosia]

Нам є що не пробачати тим паскудам.

[ernestine_16]

Донецьке шосе Дніпра.
Не просто вулиця.
Бойова техніка їхала в одному напрямку - хтось рукою віддавав честь, хтось хрестив хресним знаменням...
А вночі - Боже, Боже, виття швидких з лівого на правий берег, до Мєчніковки...
І новини зранку, і карта з двох частинок - здавалося, ось-ось...

[pani_stosia]

Дніпрян у армії багато було і є. Мабуть тому, що "ось-ось". А наші під мобілізацію не підпадали(але й призовників не відпускали), найбільш уперті пішли в добробати, бо більше було ніяк.

[rudolf_bochkin]

присмак провини - зайвий.
ворог ЗАВЖДИ прагне вбивати і йому ЗАВЖДИ то вдається.
У більшій чи у меншій мірі.
А наволоч РФянська, котра приперлася на нашу землю, котра обстрілювала нашу землю зі своєї - вони ще не отримали належної відплати.
Провина - це така пекуча штука, що зсередини застерігає: "Не роби цього, бо буле погано, як тоді".
Так от я не бачу, яке "тоді" було зроблене неправильно цивільними.

[pani_stosia]

Ну то таке. Не в значенні, що я от могла взять і голими руками спинить усе те блядство. А таке тонке - щось було не сказане, чи сказане не так і невчасно, чи не зроблене, чи не усвідомлене, чи пройобане. Ну й те, що на поверхні - я жива-здорова і я вдома. А багато з тих, завдяки кому це можливе - ні.

[rudolf_bochkin]

Вони не загинули. В сенсі згинули, пропали ... Воїни стали на захист і захистили тих, кого мали захищати. Хтось віддав життя, хтось витратив значну частину здоров'я для того, аби свинособаки зупинились тоді і стояли нині, пожираючи тепер своїх, бо їх не пускають до наших.
А провину слід усвідомлювати - що саме зроблено тоді не так, аби зараз робити так.
Інакше буде постійно з'їдатися зсередини те, що можна використати для воїнів, для їх побратимів, для всіх їх сімей, для України, яку вони захищають і в яку обов'язково повернуться до мирного життя.

[pani_stosia]

Так. Дякую.

[rudolf_bochkin]

Прочитав у Горького Лука:
"У России есть два союзника - своя подлость и чужая жалость. За счет этой смеси они и живут."
Трішкм "підправлю": Оскільки підлість у них - своя, то союзнтками можуть бути тільки чужі - названа чужа жалість до росіян і неназване почуття провини жертви за скоєне росіянами.

[pani_stosia]

Я жодним чином не перекладаю на себе чи ще когось провину за скоєне кацапами. Навіть на йобнутих бабушок. Кожному своя вина і своя кара. А оце почуття - то просто темний бік вдячності.