Від Сяну до Дону. Письменник Сергій Жадан про Соборність України і чужі тези

[pani_stosia]

 Спільною є наша – така незбагненна, проте яка ж зворушлива – прив’язаність до цієї території, до наших сіл, містечок і мегаполісів, які ми так ніжно любимо й зневажаємо. Спільною (ну якщо вже зовсім чесно) є наша залежність одне від одного, залежність від тих, кого ми так само любимо і зневажаємо. Спільним є почуття образи. Але й почуття гідності теж є спільним. Яким би воно не було. Спільного більше. А головне: спільне – важливіше. Тому зі святом усіх. Подібних і неподібних.

https://www.radiosvoboda.org/a/30389972.html?fbclid=IwAR17kkjnDQ2tfbwuBjrKlbwjktphnMHAG1vMuaqIEia13A5MPMOd9ThiRyQ

Шануймося.

Comments

[jonathan_simba]

Донбащук здорової людини.

[pani_stosia]

Так.

[ernestine_16]

Когда поэт Давид Самойлов впервые попал в синагогу, он написал в дневнике:
" Язык моего народа - это не мой язык. Но сердце моего народа - это моё сердце"(с)

[pani_stosia]

Чудово.