Вікно до тонких світів

[pani_stosia]

Зазирнула в https://silenda.livejournal.com/?skip=10 

                                                                                                                           якби у мене було хоча б одне запасне життя

щоб безстрашно прожити його до дна, зносити усе, до клаптиків, до дрантя

не лежати по тридцять літ на печі, не сидіти на ґанку, обростаючи мохом з півночі,
не ховатись в барліг на зиму

я могла би збирати трави, розливати ранок у філіжанки

могла б бути мімом, плести із мовчання сіті й ловити у них дива

могла би стати печальним клоуном або ілюзіоністом,
витягувати слова з рукава, жонглювати змістом банальних фраз,

подавати їх вуличним жебракам, виривати з м’ясом із серця.

або могла би стати божевільним мандрівником у часі,

передавати привіти з позаминулої п’ятниці, розпихати по кишенях завтрашні хвилини й секунди,

носити у скриньці помах крила метелика, заговорювати вітри, стискати ураган у жмені

якби життя було таке справжнє, тонке й прозоре як дзвін кришталевих келихів

я б зробилася шукачем паперових скарбів,
розвішувала б їх по стінах, клеїла у блокноти, малювала в альбомах

я б завчила, що найнепримітніше, не потрібне нікому й нічого не варте, насправді і є безцінне

я б завчила це назубок, напам’ять, щоб одного разу, коли від життя залишиться лише втома

в останній момент пригадати, не зрозуміти навіть, лиш усвідомити,

і хоч тінь тої згадки вхопити за хвіст і вві сні принести додому