***

[pani_stosia]

Ми давно розмовляємо мов агенти з поганого фільму,
Уникаючи конкретики, координат та імен.
Нам байдуже до кольорів білизни, очей чи шкіри,
Важать лиш кольори наших знамен. 

Та виявляється, що в нас майже немає тилу,
Щось всередині нас вже ніколи не вернеться з війни.
Хоч би всі прапори навколо стали сліпучо білі,
Мій однаково лишиться скривавленим і брудним.

Comments

[ernestine_16]

Все правда!
Дуже болить,"що в нас майже немає тилу", як з'ясувалося.

[pani_stosia]

"Справа в тому,
що в мене немає дому..."(с)

[ernestine_16]

У Вас?..

[pani_stosia]

Ні, це метафорично.
https://www.youtube.com/watch?v=gw2nclcoFNE

[ernestine_16]

Фух!

[atejist]

Головне - щоб тільки у верхній половині скривавленим, а не повністю...

[pani_stosia]

Щось заскладна метафора.

[atejist]

Колір крові - червоний, колір бруду - чорний. Скривавлений і брудний - червоний і чорний, та ще й у цьому самому порядку згори вниз... хіба не про червоно-чорний прапор говориться в останньому рядку Вашого вірша? А повністю скривавлений - маю на увазі повністю червоний. Чи Ви все-таки молодша, ніж вдаєте, і не ходили до радянської школи? :) Всі радянські школярі чітко знали, що червоний колір їхнього прапора символізує пролиту кров. До речі, в цьому сенсі радянський і бандерівський прапори схожі. Різниця лише в тому, що на бандерівському прапорі кров пролита на чорну землю (за чорну землю), а на радянському - пролита хз куди, хз за що.

[pani_stosia]

Ну ніхрєна собі. Тепер я знаю звідки беруться багатосторінкові критичні статті "про символізм постаті жайворонка у творчості Тичини"(приблизно)
Ні, оно малося у прямому сенсі слова скривавленим та брудним. Є речі, яких не стерти. Як ото кров з рук божевільного короля.

"Как надєнєш галстук - берегі єго! Он вєдь с краснім знамєнєм цвета одного"(тест на вік пройдено?)

[atejist]

Добре, вірю, вірю :) Але для певності - ще таке запитання: що краще зробити, ніж вивчати Павла Тичину?

[pani_stosia]

Ясно шо! З'їсти кірпічіну ж.

[atejist]

Чорт. Усе-то Ви знаєте....

А можете без гугля назвати 2 (два) художніх твори, головним персонажем яких був Тимур Гараєв?

[pani_stosia]

Ніт. Навіть не знаю, хто то. Тімура знаю лише того, що з Тімура та його команди.

[atejist]

Ну шо ж ото Ви на себе наговорюєте! Кажете, не знаєте, хто такий Тимур Гараєв, а то ж він і є, шо з командою. Там у повісті його прізвище згадується.

[pani_stosia]

Прызвища не пам'ятаю. А другий твір який? Чи їх там два?

[atejist]

"Комендант сніжної фортеці". Здається, це вже з числа останніх творів Гайдара, коли в нього пішов творчий спад. Досить нудний твір, тому нічого дивного, що популярності не набув. Навіть я про нього дізнався вже в дорослому віці, хоча я й був "книжною дитиною" і мав звичку читати все підряд. Навіть "Житие протопопа Аввакума ..." прочитав, причому уважніше, ніж ті люди, котрі його до шкільної програми поставили :) Ви читали це "Житие ..."?

[pani_stosia]

Читала уривок. Чомусь пам\ятаю лишу про якусь протопопову курку, що несла по два яйця в день і тим врятувала їх від голоду. Що їла сама курка, історія мовчить. Чорт його знає, що за дурня іноді застрягає у пам\яті.

[atejist]

Ну це, до речі, ніфіга не дурня, а прояв т. з. генетичної пам'яті. Одна моя ФБ-шна френдеса (бєларуска, мінчанка, але в неї трохи української крові) якось звернула увагу, що в українців відчутно сильніше порівняно з іншими націями проявляється звичка "перегодовувати" дітей. Це вона пояснювала пам'яттю про Голодомор.

я, наприклад, за відсутності дітей звик котів годувати "по максимуму". Колись трапилася історія, яку я все життя пам'ятатиму. Підібрав я на вулиці кицьку, мені казали, щоб я її не перегодовував, а я ніяк не міг зрозуміти, де проходить "розумна межа". Аж раптом побачив, що кицька сіла вмиватись і не може дістати язиком до задніх лап - живіт заважає. То кицька обхоплювала задню лапу передніми, підтягувала до мордочки й тільки так вилизувала. Але я навіть після цього не зменшив їй раціон. І скоро в кицьки зник рефлекс жерти все, що бачить, з розрахунку "про запас". Виробився інший рефлекс: їжі тепер завжди буде вдосталь, можна тамувати поточний голод і не перейматися подальшим.

А прикол "Житія ..." в тому, що там зустрічається слово "блядь". Точніше, словосполучення "блядін син". Погодьтеся, дуже символічно: з усіх літературних творів, котрі ми вивчали у школі, ненормативна лексика трапилася лише в одному - в написаному російським православним священником :)

[pani_stosia]

Цікаво. )
А запам\яталася та дурна курка, бо була вона якоїсь там казкової породи. Бо зазвичай кури несуться один раз на день і то молоді. старші - через день. Ото живіть тепер з цим і ви.
А так, про голод і всяке таке дуже якось врізається в память, коли читаєш. І одразу чогось хочеться піти і пожерти. Бажано, хліба. Навіть якщо не був голодний.

[atejist]

У вищезгаданої кицьки також чомусь до хліба була особлива пристрасть.

Частота знесення яєць у курей пов'язана зі світловим днем. Причому пік припадає десь так на середину - другу половину весни. Але все рівно два яйця в день - це навіть для весни понад норму.

А Ваша рідня завжди на Донбасі жила, чи переїхали звідкись? Бо мої родичі у 30-их рятувались від голоду втечею на Донбас, але потім повернулися.

[pani_stosia]

Частково місцеві, частково переселенці. Але я не про всіх все знаю.

[atejist]

З Полтавщини часом нема когось?

[pani_stosia]

Начебто ні.