Місто Марії від Вакарчука.

Текст +
Виконання: нікуди не годиться. Бо це класичний Вакарчук. А класичний Вакарчук - це мінор, це сосни, які колишуться за вікном, це поїзд чужа любов, це якийсь оголений внутрішній нерв, передсвітанкові рефлексії і криза молодшого середнього віку. 
Справа не в тім, що це погано і непотрібно. 
Це просто не для цього часу, простору, ситуації і світовідчуття. 
Ми нашорошені і зібрані. І розібрані водночас. Зібрано-розібрані. До навіженості. І дуже злі. Коли в Харкові метуть і саджають квітники попри обстріли - оце воно. Навіженість в дії. 
Це не "о боже, як же так, чому і за що?". Це "бляді прокляті, щоб вам руки поодривало нахуй".
З цієї точки зору - це фігувате виконання. Як і в "Мандрів" з їхнім "Не спи, моя рідна земля".

От "друже" від "ot vinta" - годиться. "Stand and fight" мановарівське годиться. "Ми вас всіх уб'єм" - те що треба. 
А це - ну нє.
Я так думаю. 
А може все не так. 

Пісні нашого часу

 В принципі, підійдуть майже будь-які пісні.
Народні, дитячі, що завгодно. 
Тільки співати треба або як отой козак 

https://youtu.be/Xz9uJ4SBfZ4

Або як фолькнери переспівали "Карчат". Наче в тексті нічого такого, а страшне.
 

Винесу, щоб не загубити

 Я не знаю, що там з північчю. Я людина землі і мені не треба повертатись лицем ні до півночі, ні до мекки. Моя сила в мене під ногами. Я народилась тут і виросла, бігала по цій землі босоніж, кидала в цю землю насіння і брала її плоди. В цій землі поховані мої предки. З неї я беру силу для проклять на голови ворогів. І братиму, доки живу.