Блукачі

 Сидів на зупинці дідусь, схожий на якогось казкового діда. Припрошував усіх сідати біля нього, співав "дойче зольдатен унд офіцірен" і "щось нерозбірливе* еврідей". Так міг би виглядати древній бог, якого помотало по місцях і епохах і який забув, хто він є і остаточно заблукав у часі і просторі. Сидів, а тоді знявся і пішов, поніс далі своє божевілля, свій чудернацький клубок із втрачених сенсів, своє незрозуміле ніким непояснюване.