Коли бракує слів.

[pani_stosia]

 Другий день поспіль читаю в ленті (лента за лентою) поздоровлення на адресу наших воїнів.
Віршами і прозою, вірою, надією, любов`ю, з сумом, з гумором, з оптимізмом - в кого що на душі.

А мені щось заціпило. Кому повім мій біль? Де і як добрати тих слів, щоб висловити вдячність свою - безмірну й безмежну, з гірким присмаком вини? І що воно таке - подяка від ноунейма в інтернеті. В реалі я чеберяю повз військових з такою пикою, що вони, відай, думають, що то чеше сепарська морда.

А мені часом хочеться підійти до якогось і, дивлячись правим оком на носок лівого берця, а лівим - на свій п`ятий хребець на спині, сказати: "Хлопці, я не йобана вата. Я йобаний соціофоб. Дякую. Вибачте. До побачення." І провалитися у завбачливо відкритий Горводоканалом люк. 

Comments

[buran293]

все норм.
бережіть себе, не перейматеся.
нас таких є у кількостях.
головне - не робити хуйні. пробі.

[pani_stosia]

Батя, я стараюся. (с)

[buran293]

та воно так, але себе тра берегти.
нам ще нннада на багато надгробків посрати.
тому, поки шо #невсеремось!

[pani_stosia]

Месье знает толк в извращениях, однако.

[buran293]

(*сумно зітхаючи) в ті давні часи, коли я ще був уявним екстравертом і мав любов до Людства...
Але кілька десятиліть праці з "людЯми"™ - і немов руков зняло!))
хз, може я то зроблю і не фігурально?
принаймні, з чистою совістю, спокійним серцем та без жалю - вигоріло бо.

[pani_stosia]

Ну не знаааю. Мене вистачить максимум на плюнути.

[buran293]

Бо добра ви людина.

[pani_stosia]

Я лінива людина. )

[buran293]

мені цей стан притаманний.
та я себе переборю😉