Достоєвський у наш час стає майже лакмусовим папірцем і любов до нього - сигнал терміново озброюватись чи викреслювати людину з кола спілкування. А щодо діячів типу папи - одразу не чекати нічого доброго, а тільки тиснути і тиснути, чим можна і якщо можна. Бо якщо людині подобаються оті хворі посиденьки на тему "тварь я дрожащая или право имею" - вона точно не сповна у собі.
Здорова людина або сприймає себе дитям божим і це круто, або взагалі атеїст і тримається моралі і закону, а не мозкових сутінків вбивці.