Додам до сказаного, що найбільше наш імідж розмиває неоднорідність нашого ж месиджу.
Бо середньостатистичний американець чи західноєвропеєць в першу чергу знає що: (а) його (або сусіда) бабка "родом з Росії", з, ну, допустимо, Умані; (б) його друзяка в коледжі теж "з Росії", з Одеси, (в) знайомі "з України" говорять російською і купують ковбасу в "рашн магазині" на розі Ґірі і 15-ї; (г) осьо в новинах теж написали, що українці (якісь, але хто їх буде сортувати і рахувати) вважають себе росіянами. І так далі.
Це лікується або швидше повторними суперяскравими новинами, типу того, що зараз, лише разів 20 повторити, як з Югославією, та і то, купа народу досі плутається в боснійцях з хорватами і словенами, або довше і мирніше, але теж агресивно незалежною ідентичністю. Горджуся, що моя донька, народжена в Каліфорнії, за "you're Russian" може і в морду дати (переважно, вербально, але це поки вчителі не бачать). Були би всі українці навколо такими ж, місцеве суспільство би швидко і вивчило. Але, на жаль , ми не ірландці, надто багатьом пофіг.