May. 19th, 2017

pani_stosia: (Default)
Згадався оце річної десь давнини пост Роніна-Данильченка, де він, крім іншого, писав, як його дратує оце "наші діти воюють голі та босі, голодні". Ми, мовляв, воїни, захисники, а не республіка Шкід. Мене тоді накрило хвилею емпатії - ну й правда ж! Вони роблять нелегку і важливу справу, а до них, мов до бомженят недоглянутих. Ця жалість (з найкращими почуттями!) демотивує навіть більше, ніж "фашисти і каратєлі праклятиє", бо якщо ти "каратіль" - то тебе хоч і ненавидять, але бояться і поважають (для декого це те саме). Коли ж на тебе дивляться з жалістю, почуваєшся жалюгідним.

********

До чого я оце зараз згадала? До відвідин бабусі, яка мене дуже любить. Це наче якісь чари, сильніші за все вуду світу. Щойно я була самостійною, самодостатньою, розумною і сильною людиною, і раптом - вжух! - стою гола й боса, холодна й голодна, геть всіма обіжена і наскрізь больна. І оці ботіночкі, шо на мені - вони в мене одні, егеж. І практично повне позбавлення суб'єктності у кожній фразі: "Хто тобі підстриг оту чолку? Хто тобі купив такі штани? Тебе не обіжають? Хто тобі сказав так зробити/навчив/показав/надоумив?"

Пиляяять! (подумки) А вголос: Бабусь, я доросла і давно сама купую собі штани. І чолку мені стрижуть у парикмахерській так, як я замовлю. Бо якщо мене стригтимуть не так, як я хочу, я до них більше не піду. І ніхто мене не обіжає, не той в мне характер, щоб мене обіжали, а я би те терпіла. І так далі. Бабуся наче вірить, а наче й ні. Але заспокоюється - здається, з онукою все гаразд. Але на наступні відвідини повториться те саме.

************

Так шо хотіла сказать, шановний читачу.
А хто вам купив оці штани, га? І чи вас не обіжають там?

Profile

pani_stosia: (Default)
pani_stosia

August 2017

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 22nd, 2017 02:54 pm
Powered by Dreamwidth Studios